Миколаївська громада у скорботі. З глибоким сумом повідомляємо про смерть Захисника України - Василя Богдановича СЕНИШИНА, 16.07.1979 р. н., із м. Миколаєва (родом із с. Криниця). Василь став на захист України у квітні 2024 року. Вічна пам’ять і шана Захиснику України!

Сьогодні річниця загибелі: Цимбалюк Сергій Євгенійович Солдат в/ч А4796 13.01.1978-12.10.2025 Загинув під час виконання бойового завдання н.п. Широке, Запорізького району, Запорізької області Теплицька ТГ Вічна та світла пам'ять полеглим героям! Герої не вмирають - вони назавжди в наших серцях!

Сьогодні Львівщина прощається із захисником: Віктор Корнелюк Житель міста Радехів Шептицького району. Проходив військову службу на посаді головного сержанта — командира. Вічна і світла пам’ять воїну! Спочивай з Богом в Царстві Небеснім! Шана і честь тобі друже "Борода"!

Шановні жителі Вижницького району , схилимо голови у глибокій скорботі... Усть-Путильська громада знову втратила свого Героя! Завтра вранці, 12 жовтня, наш земляк, мужній Захисник КОЧЕРГАН ВАСИЛЬ МИКОЛАЙОВИЧ, На Щиті , вирушає у свою останню дорогу додому. Траурний кортеж із тілом Героя.

Він лежав поранений, дістав гранату - і не зміг зірвати чеку. Ось що він думав у ту секунду. Йому 52. Він розвідник. І він досі воює. Позивний - "Павук". Маріуполь. Савур-Могила. Іловайськ. Широкине. Три поранення. Одного разу взяв у полон вісьмох одразу. Але найстрашніше він пережив не під кулями.

"Це вона. Боже, це ж вона". 22-річну Аліну дістали з-під завалів через 7 годин після удару КАБом по Запоріжжю. Вона провела під бетонною плитою сім годин. І весь цей час була при свідомості. Вчора, 10 жовтня, Запоріжжя прокинулось о 04:48 від серії вибухів. Росіяни скинули на місто п'ять КАБів.

Син народився через два роки після загибелі батька. Тепер мама має доводити його батьківство. Сергій Моряк загинув на війні. Через місяць після його смерті народилася донька Мія. А через два роки Людмила народила їхнього сина Олеся - дитину, яку вони мріяли мати ще за життя Сергія.

Він знав, що не повернеться. І все одно пішов - щоб врятувати своїх. Йому було всього 23. Лейтенант Данило Золотухін на позивний "Диверсант" із 95-ї десантно-штурмової бригади. У березні 2022-го на Харківщині командир батальйону з групою бійців опинився в оточенні. Їх відрізали від своїх.

Сьогодні рік, як його немає. А для рідних він завжди буде - люблячий син і чудовий брат. Станіслав Гордієнко. Позивний - "Журналіст". Воїн 77-ї окремої аеромобільної бригади ДШВ ЗСУ. Оператор БПЛА. Він мав проблеми зі здоров’ям і вже був звільнений з війська. Міг залишитися вдома. Міг жити.

"Я просив, щоб мене розстріляли, але навіть смерть мене не захотіла". Він важив 115 кілограмів. За кілька місяців полону від нього залишилося 70. Але він вижив - щоб розповісти те, що багато хто не витримує навіть слухати. Олександр Зарва - прикордонник.

Він утік із розстрільної ями в 12 років.А сьогодні йому могло б виповнитися 97. Улітку 1942-го 12-річний Мандик Хасман стояв у черзі на смерть у Броницькому лісі. За руку він тягнув 9-річного брата і двоюрідну сестру. На запитання, чи було страшно, згодом відповідав: "Ні, просто жити дуже хотілося".

"Дякую, що врятували". За цими словами стоїть жінка, яка могла спокійно працювати медсестрою в мирному місті. Але 27 липня 2022 року вона добровільно пішла на війну. Бойова медикиня 82-ї бригади з позивним "Сонце". Вона мріяла про це ще з дитинства - стати військовою і медикинею.

47 - для багатьох це просто цифра в календарі. Але для людини, яка віддала небу свою молодість, а зрілість - війні, кожен день народження - це підтвердження, що він живий. Це полегшення. Його звати Григорій Олексійович Ситник. Григорію, з днем народження! Нехай це привітання лунає щороку.

За 75 днів оборони Кринок він став легендою. А вдома про його загибель дізналися лише через пів року. Він не вмів плавати. Капітан Олександр Подвишенний, позивний "Платон", командир стрілецької роти 104-ї бригади тероборони Рівненщини. Поет. Науковець. Людина, для якої Україна була понад усе.

Вона двічі «помирала» у російських фейках, пройшла крізь дві війни й досі мріє лише про одне — повернутися додому до своїх котів. Снайперка Олена Білозерська дивує не лише своєю мужністю, а й холодним розумом. Сила — не завжди в ненависті. Іноді вона в тому, щоб попри все залишатися собою.

Вінниця проводжає в останню путь Захисника Геннадія Тертичного Сьогодні громада прощається з 54-річним старшим сержантом Геннадієм Тертичним. Майже 30 років він віддав службі у патрульній поліції Вінниччини. Попри заслужений відпочинок. Вічна памʼять!

На фронті загинув захисник України Микола Ковалів Дрогобицька громада знову у скорботі. Офіційно підтверджено загибель захисника України, старшого сержанта Миколи Коваліва з позивним «Атом», який із 20 травня 2025 року вважався зниклим безвісти. Микола Ковалів народився 9 грудня 1981 року. ЧЕСТЬ !

У нього на першому місці стояв захист людей. І загинув, вступивши у бій з ДРГ,аби врятувати життя побратимам!» АНДРІЙ ГЕРАСИМЕНКО, боєць 112-ї окремої бригади Сил Територіальної оборони. Загинув 13 листопада 2023 року, виконуючи бойове завдання в районі н.п. Діброва Луганської області. Пам’ятаймо

До останнього подиху захищав місто Марії. ОЛЕКСАНДР КОРЖОВ 22 навічно. Народився в Одесі, навчався у школах №84 та №89, після чого закінчив Одеський автодорожній фаховий коледж. За цивільним фахом працював автослюсарем. Одвічний їхній подвиг і невмируща слава. Схилімо голови…

СХИЛІМО ГОЛОВИ В ЖУРБІ 16 грудня 2024 року в бою поблизу населеного пункту Новоіванівка (Курська область, російська федерація) загинув солдат Хлівецький Юрій Леонідович. Юрій Хлівецький народився 21 червня 1982 року. Доземний уклін воїну-захиснику. Вічна пам’ять і слава Герою.